Попри воєнний стан, комендантську годину та велику кількість блокпостів, кількість незаконних заволодінь транспортними засобами залишається значною. Статистика Міністерства внутрішніх справ суттєво відрізняється від даних страхових компаній, які оцінюють реальний рівень викрадень на 20-50% вищим за офіційні показники. Така розбіжність зумовлена юридичними нюансами та воєнними реаліями, через які багато випадків втрати авто не потрапляють до офіційних звітів за статтею 289 Кримінального кодексу України.
Наразі правоохоронці часто перекваліфіковують справи на інші статті. Зокрема, випадки, коли авто забрали без мети привласнення, кваліфікують як самоуправство, а ситуації, де власник добровільно передав ключі шахраям, розглядають як шахрайство. Це призводить до того, що формально кількість викрадень у звітах виглядає меншою, ніж є насправді, оскільки багато інцидентів зникають зі статистики через зміну правової кваліфікації.
Змінилися і методи зловмисників: якщо раніше викрадення здійснювали переважно механічним шляхом, ламаючи замки, то тепер злочинці діють організованими групами з використанням сучасних технологій. Хоча механічний злам досі актуальний для старих моделей авто, частка таких злочинів поступово зменшується, поступаючись місцем високотехнологічним методам доступу до систем автомобіля.