У середньовічній Європі, задовго до появи штучного освітлення, нічний відпочинок людей мав суттєві відмінності від сучасних звичок. Сон був розділений на два основні періоди, між якими існував активний проміжок часу.
Після першого сну люди часто прокидалися посеред ночі. Цей час використовували для різноманітних справ, зокрема для домашніх обов'язків, читання або навіть візитів до сусідів.
Також у цей нічний період люди нерідко вживали їжу. Такий двофазний режим сну був нормою для того часу і залежав від природних ритмів освітлення, що панували до масового поширення електрики.