10/28/2000
Насправді ж, все ще будується багато "стандартних блочних" багатоповерхівок, що в своїй більшості створюються однією компанією (її кількома підрозділами), яка раніше була в державній власності, а тепер значною мірою приватизована. За браком квартир у Kиєві і в Україні взагалі, ці багатоповерхівки сьогодні - єдиний тип проекту будівництва, який, здається, ще буде довго існувати. На жаль, для міста, в естетичному плані, чи за архітектурною привабливістю вони мало чого варті.
Правда, в останні роки завершено кілька проектів будівництва бізнес-центрів, таких як Вежа Обрію, Площа Тисячоріччя, Центр Поділ, і т.і,. Вони нарешті додадуть деяку розмаїтість до образу міста, але все-таки їх небагато. У порівнянні з Прагою, Варшавою, Москвою, Будапештом, або навіть Софією, кількість подібних проектів для такого мегаполіса як Kиїв, усе ще дуже невелика. Це говорить про те, що Kиїв має простір для розширення своєї діяльності в цьому напрямку. Попит на висококласні офісні приміщення ще незначний, але він з'явиться і буде стрімко зростати.
Правда ще в тому, що по Kиєву розкидано "каркаси" незакінчених проектів, особливо це стосується готельного сектору. Можливо, вони колись і будуть завершені. Головним чином це трапляється через критичну бюрократію і корупцію, що усе ще існують в Києві. Багато забудівників через якийсь час просто відмовляються від подальшого будівництва. Проте деякі з цих проектів (головним чином сконцентровані у руках олігархів, нарешті реінвестують раніше виведені з України кошти) нарешті здійснюються. Незабаром, я думаю, ми зможемо побачити в Києві відкриття п'ятизоряного готелю. Два готелі конкурують, щоб бути першими. Один - це реконструйований готель "Україна", другий - новий готель Інтерконтиненталь Cв. Софії.
У місті, яке має пишатись принаймні дюжиною п'ятизоряних готелів, ми нарешті бачимо якісь зрушення. І знову це - добра прикмета на майбутнє. Декілька інших нових проектів п'ятизоряних готелів знаходяться в стадії планування, але їх часто прив'язують до таких великих проектів реконструкції, що, боюся, через жадібність затримки будуть неминучими. Один з таких проектів - реконструкція готелю "Москва", що, здається, приєднаний до $ 235 мільйонної реконструкції центру міста. Інший включає в себе Готель "Дніпро" із подібною величезною реконструкцією на Європейській Площі, і третя частина - "Президент Готель" і Центр Конференцій, на які заплановано витратити $ 293 мільйонів реконструкційного комплексу. Ще один проект - злощасний "Центр Макулан" поруч із Бесарабкою, котрому ізраїльський інвестор обіцяв $ 230 мільйонів на створення готелю, торгового і офісного центру. Проте, здається, на цю власність накладене закляття, тому що, після трьох спроб, усе ще немає ніяких зрушень щодо найпотворнішої оболонки, що знаходиться в центрі одного з головних європейських міст. Декілька менших готелів, таких як готель "Спорт" - також знаходяться на стадії планування або ранній стадії будівництва.
Якщо нарешті усі вони будуть успішно завершені, місто дійсно буде вуликом ділової активності, але доти, можна тільки чекати і спостерігати.
Ще один феномен України, подібного якому я ніколи не бачив де-небудь ще (хоча, повірте мені, я побував більш ніж у 120 країнах і більш ніж у 40 з них працював у головних проектах будівництва) - нездатність українців завершити будь-який проект. Декілька разів я гелікоптером літав уздовж узбережжя Дніпра, розвідуючи наявність придатних для гольфа ділянок (це - інша тема) і був уражений кількістю нових "дач", побудованих уздовж Дніпра і в різноманітних приміських зонах. Тільки коли я спустився ближче до цих будівель, я зрозумів, що більш ніж 90 % з них - каркаси. Цегляні стіни, бетонні плити, дешеві дахи. Пізніше я дізнався, що будівлі зводились на земельних ділянках, що усе ще не мали ніякої інфраструктури (ні газопроводів, ні електричних ліній, ні водопроводів, ні каналізації, ні телефонних ліній і т.д). На відміну від Заходу, де ми починаємо будівництво тільки тоді, коли все це вже підведене, українці роблять прямо протилежно. Також я дізнався, що більшість забудівників не отримали всіх необхідних дозволів, через що почали виникати величезні затримки. Потім постало питання про те, де дістати "оздоблювальнї матеріали". У перші дні після проголошення незалежності, існував величезний дефіцит оздоблювальних матеріалів. Елементи оздоблення коштували в 2 - 4 рази дорожче, ніж в США. Сьогодні з цим непогано, але ціни - усе ще дуже високі.
Очевидно, в Українї не існує виробництва таких конструкцій, як водопровідна арматура та аксесуари, декоративна черепиця, декоративні стелі, синтетичні покриття для підлоги, шпалер, скобянї товари, інструменти, і т.д, і т.і. На цю сферу, яка має розвиватись, західні компанії повинні звернути увагу. (Якщо тільки вони зможуть примиритись з українською бюрократією).
У висновку можна припустити, що Україна має великий потенціал для будівництва і розвитку промисловості будівельних матеріалів, якщо якось здолає сьогоденні проблеми, що охопили весь бізнес в Україні. Головні з них - корупція, бюрократія, високі податки, недостатні стимули і нестійкість законодавчої та правової системи.
© Ukraine-Today.com