Повертаючись з фронту, жінки-захисниці переживають складну кризу ідентичності та стикаються з проблемою подвійної ізоляції. Вони опиняються поза офіційною статистикою та державним обліком, що ускладнює їхню адаптацію до мирного життя.
Крім того, колишні військові регулярно стикаються знеціненням свого досвіду та гострою нехваткою адаптированих послуг і сервісів. Через це вони змушені самостійно боротися за свої права та визнання у суспільстві.
Суспільні стереотипи та брак спеціалізованої допомоги створюють додаткові бар'єри для жінок-ветеранок. Державні інституції поки що не повною мірою задовольняють їхні потреби після повернення з передової.