Після 2014 року українські військові зіткнулися з першими ознаками недовіри системи, коли фінансові установи почали обмежувати кредитні ліміти для захисників. Сьогодні гасло про віру в ЗСУ стало повсюдним, проте справжнє ставлення до армії визначається не рекламними білбордами, а конкретними соціальними гарантіями, житлом та рівнем грошового забезпечення для всіх категорій військовослужбовців.
На тлі чергової реформи виплат держава обіцяє підвищення мотивації та справедливість. Однак аналіз цифр свідчить про інше: для багатьох військових нові надбавки можуть обернутися зниженням реальних доходів, особливо якщо одночасно скасовуються виплати за бойові чергування. За красивими формулюваннями часто ховаються складні фінансові зміни, що потребують уважного підрахунку.
Історія змін грошового забезпечення демонструє послідовну економію на захисниках. Якщо на початку повномасштабного вторгнення держава встановила додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень для військовослужбовців та до 100 000 гривень для тих, хто бере участь у бойових діях, то згодом ці показники почали суттєво змінюватися, що викликає питання щодо реальної політики держави.