Спроби вирішити проблему комплектування армії виключно шляхом підвищення виплат піхоті виглядають поверхневими. Основна складність полягає в тому, що високі грошові винагороди діють лише під час безпосереднього перебування на позиціях. Під час навчання, лікування після поранень або відпусток військовослужбовці стикаються з низьким рівнем базового грошового забезпечення, що створює відчуття соціальної несправедливості.
Крім того, виникає дисбаланс у ставленні до тих, хто служить з 2022 року або з часів ООС, порівняно з новобранцями. Складається враження, що держава пропонує кращі умови тим, хто довше відкладав службу, ігноруючи потреби ветеранів, які тривалий час виконують свій обов'язок. Це створює відчуття знецінення досвіду тих, хто став на захист держави у найважчі часи.
Також критикується підхід до диференціації виплат залежно від військової спеціальності. Армія потребує не лише піхоти, а й операторів БПЛА, зв'язківців, логістів та ремонтників. Створення значного розриву у грошовому забезпеченні між різними посадами демотивує фахівців, які забезпечують функціонування підрозділів, адже вони не завжди самостійно обирають свій фах, а виконують роботу, необхідну для армії.
Залишається без належної уваги питання підтримки тих, хто вже роками перебуває у війську, поставивши на паузу кар'єру та особисте життя. Справедлива оплата служби для всіх категорій військових розглядається не як привілей, а як необхідна компенсація за втрачені можливості та час, проведений поза цивільним життям.