Україна наразі функціонує без чинної Антикорупційної стратегії, оскільки попередня, розрахована на 2021–2025 роки, вже завершилася. Новий документ, покликаний визначити пріоритети державної антикорупційної політики на наступні чотири роки, перебуває на розгляді у Верховній Раді. Очікується, що голосування законопроєкту у першому читанні відбудеться вже цього тижня.
Антикорупційна стратегія є не просто декларативним документом. Від її ухвалення залежить послідовність усунення системних причин корупції, ефективність використання державних ресурсів та виконання зобов'язань перед Європейським Союзом. В умовах повномасштабної війни це питання стосується не лише якості державного управління, а й безпосередньо впливає на обороноздатність країни. З 2014 року боротьба з корупцією стала одним із ключових напрямів реформування України, що призвело до створення спеціалізованих інституцій, запровадження нових механізмів контролю та цифровізації послуг.
Проєкт Антикорупційної стратегії 2026–2030 розроблявся протягом двох років за участю 26 команд експертів. Його підготовкою займається Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) на основі аналізу проблем, консультацій із фахівцями та оцінювання попереднього досвіду. Стратегія працює у парі з Державною антикорупційною програмою: перша визначає системні проблеми, а друга перетворює ці пріоритети на конкретні заходи, встановлює індикатори виконання та відповідальних виконавців.
Такий підхід принципово відрізняється від боротьби з корупцією лише через розслідування окремих правопорушень. Хоча покарання винних є необхідним, воно не усуває автоматично причин, що створюють можливості для зловживань. Мета Антикорупційної стратегії полягає у тому, щоб ускладнити вчинення корупційних діянь, полегшити їх виявлення та забезпечити ухвалення державних рішень за зрозумілими та передбачуваними правилами.