Уряд та Міністерство оборони України мають переглянути підхід до повернення військовослужбовців, які самовільно залишили частину (СЗЧ). Наразі чинні норми обмежують право воїнів обирати новий підрозділ у межах Сил оборони. Замість того, щоб дозволити перехід між різними структурами, такими як ЗСУ, Нацгвардія чи прикордонні війська, держава вимагає повернення виключно до місця попередньої служби. Така бюрократична модель ігнорує реальні причини, що спонукали бійців прийняти складне рішення, зокрема конфлікти з командуванням або системні недоліки.
Багато військовослужбовців, які перебувають у СЗЧ, мають значний бойовий досвід і готові продовжувати захист країни. Однак вони не бажають повертатися до підрозділів, де їхні проблеми не були почуті, а людський фактор ігнорувався. Загроза кримінального переслідування чи ув'язнення не є ефективним інструментом впливу для людей, які вже пройшли крізь війну та бачили смерть. Розрахунок на те, що страх покарання змусить усіх повернутися, вважається помилковим підходом, який не враховує специфіку окопної служби.
На сьогодні держава стикається з парадоксом: з одного боку існує гостра потреба в поповненні війська, а з іншого — створюються штучні бар'єри для тих, хто вже навчений і має бажання воювати. Якщо система прагне ефективності, необхідно надати воїнам право вибору підрозділу. Це дозволить повернути до лав Сил оборони вмотивованих бійців, які здатні виконувати бойові завдання, але не можуть продовжувати службу в умовах, що призвели до виникнення конфліктної ситуації.