Відзначання 24 серпня 1991 року увесь світ та Україна сприймали як майже дитяче свято. Наївне і рутинне, це був ще один вихідний із прапорцями-кульками, вишиванками і хороводами. Проте виявилося, що 24 серпня 1991 року Росія сприйняла як день оголошення їй війни. Відтоді вона чітко трактувала цю дату як день бунту та підлий удар у серце зовнішніх ворогів, котрі скористалися її тимчасовим запамороченням.
Ідеально протилежний день року — 24 лютого — був обраний днем нашого кінця, днем-антиподом, коли мав припинитися цей дитячий хоровод. Цією цифрою показали, як їм боліло, адже 24 лютого мав стати днем тріумфу Москви, відновлення їхньої сили та реанімації імперії. Виникає питання, чи по-справжньому вірили ми у ці погрози, чи сприймали серйозно тисячі попереджень, що роками лилися звідусіль.
Серпень візьме гору над Лютим, а вогонь — над льодом. Із димом пожеж зростають шанси на перемогу в армії Серпня, тоді як у країні Лютого посилюється запаморочення. У протистоянні цих чисел не виграє щось математично середнє, адже за цими цифрами стоять інші формули. Крізь День Незалежності чітко проглядається майбутній День Перемоги над Росією, автор якого — Ігор Луценко.