П’ятнадцятого червня російський безпілотник влучив у Києво-Печерську лавру, внаслідок чого виникла пожежа на покрівлі Успенського собору. Ця подія нагадала про трагічні сторінки історії, коли 3 листопада 1941 року святиню було знищено вибухівкою за наказом радянського керівництва у розпал Другої світової війни. Згідно з документальними свідченнями полковника Олександра Немчинського, мінування собору розпочали у серпні 1941 року підрозділи НКВС та 37-ї армії під командуванням полковника Олександра Голдовича. Для підриву використовували радіокеровані фугаси Ф-10, які були закладені у фундамент споруди до 10 вересня того ж року. Безпосередній підрив здійснив лейтенант Олег Лутін, який переховувався у печерах Лаври. Близько 11:30 він помітив на території собору кортеж із президентом Словаччини Йозефом Тісо та німецькими генералами. Помилково прийнявши одну з осіб за італійського диктатора Муссоліні, Лутін активував вибуховий пристрій, що призвело до знищення історичної пам’ятки.