На шляху до Європейського Союзу Україні недостатньо лише адаптувати законодавство до європейських норм. Оскільки ЄС трансформується з економічного об'єднання на безпековий та геополітичний блок, країні варто позиціонувати себе як донора безпеки та життєстійкості. Враховуючи досвід протидії воєнним загрозам, Україна може стати ключовим елементом нової європейської архітектури, що вимагає перегляду стратегічного підходу до інтеграції.
Водночас існують суттєві розбіжності між очікуваннями Брюсселя та реальністю. Європейська сторона вказує на гальмування судової реформи, збереження корупційних схем та ризики, пов'язані зі згортанням децентралізації. Також викликає занепокоєння недостатня прозорість у процесах відбудови та спроби державного втручання в управління стратегічними підприємствами, що суперечить стандартам ОЕСР.
З іншого боку, Україна стикається з бюрократичними вимогами ЄС, які важко реалізувати в умовах повномасштабної війни. Зокрема, впровадження дорогих екологічних технологій у межах Green Deal виглядає економічно неможливим для промисловості під час бойових дій. Для успішного вступу сторонам необхідно знайти баланс між дотриманням жорстких процедур та врахуванням безпекових реалій.