Анонсована реформа армії викликає дискусії щодо ефективності запропонованих підходів до комплектування військ. Існує думка, що зосередження виключно на підвищенні грошового забезпечення піхоти не вирішує системних проблем. Військові вказують на те, що високі виплати часто прив'язані лише до перебування на безпосередніх позиціях, тоді як під час лікування, навчання чи переведення рівень доходів суттєво знижується. При цьому ключові питання щодо чітких термінів служби залишаються без належної уваги.
Критикується також сигнал, який держава транслює тим, хто служить протягом тривалого часу, зокрема з 2022 року або часів ООС. Складається враження, що для тих, хто долучився до армії пізніше, пропонуються кращі умови, тоді як ветерани залишаються поза межами нових мотиваційних програм. Це створює відчуття несправедливості серед тих, хто тривалий час виконує свій обов'язок, поставивши на паузу кар'єру та особисте життя.
Окрему увагу привертає розрив у грошовому забезпеченні між різними військовими спеціальностями. Армія складається не лише з піхоти, а й з операторів БПЛА, зв'язківців, логістів, ремонтників та інших фахівців, від яких залежить функціонування підрозділів. Створення нерівних умов оплати праці фактично знецінює роботу тилових та технічних спеціалістів, які є невід'ємною частиною системи оборони.