В Україні постало питання ефективності залучення органів місцевого самоврядування до реалізації державної санкційної політики. Наразі місцева влада опинилася у складному становищі через правову колізію. З одного боку, громади зобов'язані сприяти виконанню рішень щодо обмежень проти підсанкційних осіб, а з іншого — не мають для цього чітко визначених законодавчих повноважень.
Основним викликом для муніципалітетів є відсутність прямої компетенції у сфері контролю за активами осіб, які потрапили під санкції Ради національної безпеки і оборони. Місцеві ради часто не мають юридичних інструментів для блокування користування майном або земельними ділянками, що належать підсанкційним суб'єктам, оскільки відповідні повноваження закріплені виключно за центральними органами влади.
Для вирішення цієї проблеми пропонується внести зміни до профільного законодавства, які б чітко розмежували функції державних інституцій та місцевого самоврядування. Це дозволить уникнути правового вакууму та підвищить ефективність застосування санкційних обмежень на локальному рівні, забезпечивши належний контроль за ресурсами громад.