Радянська пропаганда активно просувала гасла про братерство та єдність між народами, проте за цими заявами приховувалися зовсім інші процеси. Насправді державна політика була спрямована на примусову русифікацію та поступове витіснення мов і культур національних меншин.
Системне нищення національних ідентичностей відбувалося через жорсткий контроль та уніфікацію суспільного життя. Під виглядом інтернаціоналізму влада створювала штучні конфлікти, які дозволяли легше керувати різними етнічними групами та послаблювати їхній опір.
Історичний аналіз показує, що концепція дружби народів була лише інструментом для побудови монолітної імперської структури. Замість рівноправності в союзі панувала ієрархія, де домінування однієї культури ставало головним механізмом асиміляції.