Сама думка про те, що одна людина може володіти трильйоном доларів, викликає занепокоєння. Ця колосальна сума перевищує річний бюджет більшості країн світу. Фактично, за цим критерієм Ілон Маск міг би приєднатися до клубу G7, випередивши, наприклад, Канаду, бюджет якої становить близько 800 мільярдів доларів. Для порівняння, ВВП Польщі, країни з 38-мільйонним населенням, за рік становить приблизно один трильйон доларів – стільки ж, скільки потенційно має одна особа.
Така астрономічна концентрація грошей надає величезну владу, зосереджену в одних руках. Ілон Маск вже продемонстрував здатність впливати на глобальні події, коли відключив війська окупантів від системи супутникового зв'язку Starlink. Страшно уявити, що могло б статися, якби Маск був союзником агресора, що не виглядає абсолютно фантастичним сценарієм, враховуючи його публікації в соцмережі "X" та щорічні візити його батька до Росії, зокрема цього року.
Ілон Маск, безперечно, є знаковою фігурою сучасної епохи. Дехто називає його "продавцем повітря", оскільки значна частина його бізнесу базується на майже сліпій вірі мільйонів людей у його геній як підприємця та візіонера. Його наймасштабніші проєкти, такі як польоти в космос, освоєння ресурсів Сонячної системи та колонізація Марса, часто сприймаються як шалені, з домішкою божевілля. У цьому сенсі йому добре пасує роль біблійного фальшивого Месії, який обіцяє рай на інших планетах, принаймні для заможних.
Поява таких надбагатих осіб, як Маск, Безос чи Цукерберг, свідчить про те, що логіка неоліберального капіталізму, можливо, повернула в хибному напрямку. Лібералізм, що виник як ідеологія середнього класу, стикається з викликами, коли середній клас опиняється в меншості. Демократія перестає функціонувати коректно, коли суспільство поділяється на відносно бідних і непристойно багатих, що нагадує похмурі кіберпанківські дистопії XXI століття, де всім керують бездушні мегакорпорації, як пророчо зобразив Вільям Гібсон.
Теоретик лібералізму Ісая Берлін свого часу передбачив цю кризу, попереджаючи, що гасла Великої французької революції – "Свобода" і "Рівність" – прямо суперечать одне одному. Досвід абсолютної рівності, як у СРСР, є неприйнятним. Однак надмірна концентрація багатства також створює дисбаланс, що ставить під загрозу основи демократичного суспільства.