Дискусії навколо Харківської школи фотографії тривалий час обмежувалися суто мистецтвознавчими аспектами, такими як спадковість поколінь та пошук візуальних метафор. Це було особливо помітно під час виставки «Автор у грі», що відбулася у 2021 році в харківському «ЄрміловЦентрі». Проте нещодавні події у Вільнюсі змінили підхід до аналізу цього явища.
Експозиція «Українські мрійники: Харківська школа фотографії» у Музеї палацу Радзивіллів та симпозіум про аматорські фотоклуби в СРСР 1950–1980-х років запропонували нову оптику. Дослідники зосередилися на вивченні соціальної інженерії та спробах збереження особистої свободи в умовах тоталітарного режиму.
За наявними даними, Харківська школа фотографії виходить за межі суто візуального мистецтва. Вона розглядається як інструмент формування громадянської свідомості, що реалізувався через радикальний розрив із нав'язаними офіційними формами колективізму.