Перші жувальні гумки, які за своїми характеристиками нагадували сучасні аналоги, з'явилися на території СРСР лише наприкінці 1970-х років. До цього періоду дітям доводилося шукати альтернативні способи задоволення потреби в жуванні, що призводило до використання підручних матеріалів.
У той час популярністю серед молоді користувалися природні та технічні речовини. Зокрема, діти часто жували смолу хвойних дерев, яку збирали самостійно, або ж знайдений на вулицях гудрон, що мав специфічний смак та консистенцію.
Відсутність промислового виробництва жуйок протягом тривалого часу сформувала унікальну культуру споживання серед радянських дітей. Лише згодом, наприкінці 70-х, почали з'являтися перші серійні зразки, які поступово витіснили саморобні замінники.