Історія польського руху «Солідарність» розпочалася у місті Гданськ, яке стало центром опору комуністичному режиму. Саме тут звичайний електрик очолив протест, що згодом переріс у масштабну боротьбу за демократичні цінності та права працівників. Цей рух став першою незалежною профспілкою в країнах радянського блоку.
Виникнення «Солідарності» було відповіддю на економічну кризу та політичне гноблення в тогочасній Польщі. Протести на Гданській судноверфі швидко поширилися по всій країні, об’єднавши мільйони людей різних професій. Учасники руху вимагали не лише покращення умов праці, а й свободи слова та звільнення політичних в’язнів.
Попри спроби влади придушити опір через запровадження воєнного стану та масові арешти лідерів, «Солідарність» продовжувала діяти у підпіллі. Зрештою, наполегливість активістів призвела до проведення переговорів та перших частково вільних виборів. Це стало початком кінця комуністичної системи не лише в Польщі, а й у всій Східній Європі.