На початку XX століття територія басейну Сіверського Донця була місцем зіткнення багатьох ідеологій та сил, включаючи армію УНР, білогвардійців, більшовиків та анархістів. У цей період на Лівобережжі України виникла Донецько-Криворізька республіка, яка проіснувала лише з лютого по квітень 1918 року. Подібні утворення, як-от Одеська чи Кубанська республіки, виникали як наслідок нестабільності того часу.
Історик Геннадій Єфіменко характеризує появу цих утворень як хворобу зростання більшовицького режиму, що зникла після зміцнення центральної влади. Важливо зазначити, що ДКР не позиціонувала себе як незалежна держава, на відміну від сучасних спроб маніпуляції історією. Вона була лише одним із багатьох радянських проектів, які не мали на меті відокремлення від України у сучасному розумінні.
Сучасні спроби оголосити ДКР попередницею нинішніх окупаційних утворень є історично безпідставними. Зокрема, ідеологічні тези про нібито розстріляну мрію ДКР, поширені у публікаціях Володимира Корнілова, не відповідають дійсності. Ленін особисто вимагав припинити спроби виділення окремих областей з України, що поклало край існуванню цього короткочасного проекту.