Більшість громадян не мають базового розуміння сутності демократії, часто зводячи її лише до влади народу чи свободи слова. Однак буквальний переклад не відображає реальності, оскільки в жодній державі народ не здійснює владу безпосередньо, а спектр демократичних свобод набагато ширший.
У конституціях багатьох країн народ визнається головним суб’єктом влади, проте справжня суб’єктність передбачає наявність реальних механізмів впливу, вміння ними користуватися та їх постійне застосування для комунікації і тиску на владу.
Ці складові формують екосистему громадянського впливу або політичної суб’єктності народу. Рівень демократичності політичного режиму визначається саме ступенем реального і постійного впливу суспільства на владу через цю екосистему, де ефективність залежить від кожної складової.