Останнім часом усе частіше лунають розмови про можливість завершення або замороження російсько-української війни. У публічному просторі це нерідко подається як автоматичний перехід до стабільності та повернення до нормального життя. Однак історія показує, що для держав, які тривалий час перебувають у стані великої війни, завершення конфлікту часто стає початком нового складного етапу трансформації економіки, політичних інститутів і соціальних відносин.
Сьогодні модель розвитку Росії значною мірою спирається на фактор воєнної мобілізації, де значна частина бюджетних ресурсів спрямована на оборонний сектор та силовиків. У низці регіонів військові виплати та державне замовлення стали ключовими джерелами доходів. Це не означає неможливість існування без війни, але свідчить про те, що повернення до цивільної моделі розвитку не буде швидким або безболісним через потенційний демобілізаційний шок.
Першим серйозним викликом є економічний тиск на підприємства, зайнятість і регіональні бюджети в разі скорочення військових витрат. Другим викликом стає соціальний фактор, пов'язаний з інтеграцією ветеранів та адаптацією ринку праці. Третій виклик — політичний, адже будь-який тривалий конфлікт створює нові центри впливу, зокрема силові структури та оборонний сектор.