Для давніх предків традиційні стрибки через полум'я та пускання дівочих вінків за течією води під час святкування Івана Купала мали сакральне значення. Ці дії сприймалися як надзвичайно важливі ритуали, що мали безпосередній вплив на людські долі.
Вважалося, що саме в цю особливу пору дві наймогутніші природні стихії — Вогонь та Вода — об'єднували свою силу. Така взаємодія покликана була очистити навколишній світ від усякого лиха й негативу.
Крім очисної функції, обрядові купальські дійства слугували засобом ворожіння. Завдяки спільній енергії вогняної та водної стихій тогочасна молодь прагнула дізнатися про власне майбутнє та визначити долю.