Попри величезні запаси пустельного піску в Сахарі, він виявився непридатним для сучасного будівництва. Головною причиною є не обсяги ресурсу, а специфічні фізичні властивості матеріалу, зокрема форма його зерен.
Науковці пояснюють, що піщинки в пустелі під дією постійних вітрів стають надто гладкими та округлими. Така структура не дозволяє їм надійно зчіплюватися між собою, що є критично важливим для створення міцного бетону чи будівельних сумішей.
На відміну від пустельного, річковий або морський пісок має гостріші краї, які забезпечують необхідну адгезію. Саме тому для зведення споруд використовують матеріал, видобутий з русел річок та морського дна, оскільки він гарантує надійність та довговічність конструкцій.