У селі Конятині, розташованому поміж лісом і річкою, «ягодами» називають лісові суниці. Суниця вважається головною серед інших ягід, а її густий аромат з дитинства неможливо ні з чим сплутати. У дитячі роки разом із мамою вдавалося збирати 3-літрівку суниць, причому поїздка до лісу в шістнадцятирічному — чи то пак у шестирічному віці після лікарні мала терапевтичний ефект. Зібрані ягоди використовували для приготування делікатесного варення з пікантною гірчинкою, вареників та млинців із суницею, перетертою з цукром і сметаною.
Покійна тітка Галина колись згадувала, що вони з матір'ю збирали 10-літрове відро суниць. Головне було знати «ягодник» і потрапити туди першими, вигравши своєрідну сільську жіночу конкуренцію, або ж знайти приховану галявину зі стиглими великими ягодами. Пізніше, у студентські роки, траплялися курйози, коли червоний манікюр сприймався мозком за суницю серед листя.
Наразі дитинство минуло, а ходити до лісу стало небезпечно через відсутність безпечних місць та непередбачуваність прильотів, тому краще утриматися від поїздок по ягоди. Тим не менш, неймовірні лісові галявини та аромат суниць досі залишаються в пам'яті. Авторкою спогадів є Ірина Синельник.