Історичний аналіз розвитку російської церкви свідчить про її тривалу ізоляцію та підпорядкування державним інтересам. Починаючи з 15 століття, релігійна структура в Росії функціонувала як інструмент влади, а не як духовний інститут. Навіть короткі періоди спроб реформування чи нормалізації діяльності церкви переривалися жорсткими репресіями або повним контролем з боку світського керівництва, зокрема після скасування патріаршества Петром I.
У 20 столітті ситуація лише загострилася через радянський вплив та впровадження спецслужб у церковне середовище. Наслідком цього стало збереження комуністичного спадку, який досі визначає діяльність сучасної російської церкви. Дослідники також вказують на явище двовір'я серед російського населення, де справжня релігійність залишається на вкрай низькому рівні, а православ'я використовується лише як зовнішній атрибут.
З огляду на такий історичний контекст, руйнування українських православних святинь виглядає як логічний наслідок російської ідеології. Оскільки релігія в Росії перетворилася на декорацію, не варто очікувати засудження подібних дій з боку російських вірян чи представників церкви, адже духовні цінності в цій системі координат відсутні.