Існує думка про формування альтернативної цивілізаційної моделі Московії, яка стала імперією завдяки завоюванню та поглинанню європейських сусідів. Без контролю над цими західними територіями держава демонструє нездатність до створення конструктивних сенсів, поєднуючи архаїчні уявлення з відсутністю естетичного смаку. Знищення національної еліти століття тому призвело до того, що суспільство втратило здатність впливати на державні процеси.
Політична культура Кремля базується на психологічних комплексах та надкомпенсації, що проявляється у ставленні до історичної спадщини Русі. Дії щодо Києво-Печерської лаври розглядаються як продовження давньої ворожості, що бере початок ще з часів Івана Мазепи. Попри спроби переписати історію та виводити коріння від Новгорода, залишається суттєва суперечність, адже Новгород був феодальною демократією з вічем, тоді як Московія завжди була деспотією.
Висока культура держави часто межує з побутовим варварством. Спостерігається тенденція, коли після завершення терміну перебування на певній території представники цієї культури схильні до руйнування та пограбування об'єктів. Така поведінка нагадує літературні описи персонажів, які залишають по собі лише розруху, намагаючись таким чином позначити свій слід на захоплених землях.