Проблеми поліської зони

На початку весни ц. р. в Житомирській області був найнижчий в Україні відсоток обміняних пайових сертифікатів на державні земельні акти. Якщо в березні близько 30% закарпатців вже отримали свої земельні паї, то серед поліщуків цей показник ледь перевищив 3%.
Важливо й те, що колишній губернатор Житомирської області Антон Малиновський був відомим прихильником колгоспної системи. Не так давно селяни Житомирщини переповідали один одному про те, що "на Миколаївщині вже кілька тисяч фермерів, а в нас ще й натяку на це нема".
Згодом А.Малиновський став ректором Житомирської аг-ро-екологічної академії. Його замінив досвідчений господарник Володимир Лушкін, який працює за принципом "старого не ламати, нового не накидати". Отож, земельна реформа для місцевої владної еліти та "хазяїв" в особі колишніх голів КСП стала громом серед ясного неба.
Іншою особливістю е природні умови Житомирщини. Неродючі поліські ґрунти ніколи не давали місцевим селянам достатньо "масла до хліба". Бідні поліщуки звикли отримувати державні дотації. Південь області не е характерним Поліссям. Відповідно, методи ведення господарства на півночі та на півдні Житомирщини суттєво різняться.
"З огляду на якість грунтів, сільгоспвиробники південних районів перебувають у значно кращих умовах, аніж селяни на півночі," - каже начальник управління земельних ресурсів у Житомирській області Олександр Матвійчук. - Житомирським філіалом інституту землеустрою розроблена програма запобігання деградації земель Полісся: вітровій та водній ерозії, заболоченню. Адля цього потрібні великі кошти".
Строкатість якісного складу грунтів на Поліссі становить значні труднощі під час їхнього розподілу. Адже в межах одного господарства можуть бути дуже різні землі. "Це технічна проблема, яка стосується землеупорядних організацій," - зауважує голова громадської організації "Спілка власників землі" Юрій Осипчук. - "Дійсно, в чорноземній степовій зоні земельний пай в умовних гектарах відповідає фізичним гектарам. А на Житомирщині є села, де трапляються грунти 17 агровиробничих груп. Це ускладнює виділення землі у фізичних гектарах. Але фахівцями ми забезпечені добре. На Житомирщині потужно працюють і філіал Інституту землеупо-рядкування, й державні геодезично-топографічні структури. Були б тільки гроші у селян платити за їхні послуги".
Практично не посуваються справи з виділенням майнових паїв. У нових с/г утвореннях майно переходить у безроздільне підпорядкування колишніх керівників КСП. Людей, які бажають відокремитися, рішенням зборів майна позбавляють. На масові порушення під час реформування сільгосппідприємств неодноразово звертала увагу прокуратура області. Найчастіше вони трапляються під час укладання угоди на оренду земельного паю: фальсифікації, підробка документів, залякування, договори не завіряють нотаріально, або ж землю віддають за мізерну плату. Порушення закону супроводжують реформування кожного господарства, їхні керівники звикли поводитися з людьми нахабно та безцеремонне, нехтуючи або не знаючи закону.
Найпоширеніший конфлікт під час розпаювання землі - з'ясування, в якому місці селянин отримає земельний пай. Тут важать якість грунтів, їхня віддаленість від села, під'їздні шляхи. Наприклад, селяни новоутвореного кооперативу "Резерв" при Садківській сільраді Житомирського району бажають отримати свої паї єдиним масивом. Однак, у керівника конкуруючого з "Резервом" СТОВ "Садки" своє бачення на схему поділу землі. Звідси й взаємні звинувачення та численні листи до прокуратури й адміністрацій усіх рівнів.
Показовою проблемою для Житомирщини є надання земельних паїв переселенцям, які переїхали з районів, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Донедавна багатьом постраждалим система пільг та чорнобильських виплат дозволяла жити, не працюючи в місцевих сільгосппідприємствах. Нині ці люди просять землі. Це питання вже законодавчо врегульовано. Переселенцям будуть виділяти землі запасу.
Не вирішено проблему розпаювання багаторічних насаджень. Для Житомирщини - це хмільники. Надрентабельна культура, вирощування якої в останнє десятиріччя занехаяли. З хмільниками пов'язаний цілий комплекс проблем. Це і вит-ратність та складність самого процесу вирощення культури, високе оподаткування землі під хмільниками, незахищеність вітчизняного виробника на українському ринку. Колись Житомирщина вирощувала до 70% усього хмелю в СРСР. Це давало значні прибутки сільським господарствам. В області сподіваються хмелярство знову поставити на ноги.
Негайного законодавчого врегулювання потребує питання приєднання земельного паю до присадибної ділянки. Селяни, які в такий спосіб розширили присадибну ділянку, начебто займаються підсобним господарством. Але отримують вони акти на "ведення товарного с/г виробництва". Податкова інспекція ставиться до них як до суб'єктів підприємницьокої діяльності, вимагаючи відповідної реєстрації та ведення бухгалтерії. Поки ж "присадибники" вимушені сплачувати немалі штрафи.
"€ нерозуміння керівникиів колишніх КСП того, що єдині масиви землі можуть бути подріблені між конкретними власниками," - продовжує начальник обласного управляння земресурсів Олександр Матвійчук. - "Але земля повинна мати власника. Наше першочергове завдання - видати селянам державні акти на право приватної власності на землю. Кожен селянин повинен знати, де його ділянка та всі її характеристики. Коли буде визначено межі кожного паю, можна буде говорити про ефективність чи неефективність використання земель. Це буде великий крок до подальшого реформування сільського господарства. За ним настане черга підняти питання оподаткування, моніторингу земель, кадастру.
289 тис. селян Житомирщини отримали земельні сертифікати. З них 21,5% поміняли сертифікати на державні акти. Проблема видачі актів - це проблема коштів, бо необхідно задіяти систему геодезичних вимірювань високого рівня.
Маючи банк даних на ґрунти, можна проаналізувати, в якому стані земля, як вона використовується. У новому Земельному кодексі треба відпрацювати модель власності, руху і ціни землі в ринкових умовах. Ідеться про ціну "попиту й пропозиції", створення єдиної інформаційної бази ціни на землю по всій Україні".
Минулий рік селяни Житомирщини вперше завершили без збитків. І це є показовим, адже земельна реформа триває всього 18 міс. Нині село очікує прийняття нового Земельного кодексу.

Сергій Шевчук,
кореспондент української редакції Радіо Свобода,
спеціально для УРВ, Житомир

УКРАЇНСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ВІСНИК №20, 1 червня 2001 р.
kyivcentre@iews.kiev.ua
©2001 EastWest Institute. All rights reserved