Прикарпаття: злидні
основна ознака сьогодення

Медики свідчать, що на /вано-Франківщині зараз 300 тис. дітей. Для порівняння: 1992р. в області народилося 22 тис. дітей, 1999р. - 10 тис. 500. Ціле "ненароджене місто" за неповних 10 років. Івано-Франківщина займає одне з перших місць серед областей України за смертністю дітей до року. Лікарі відверто заявляють, що причина такого трагічного стану справ - не в байдужості батьків, а в низькому рівні життя більшості сімей. Хворіти сьогодні на Івано-Франківщині особливо дорого. В області також з 90-х років на 20% зросла захворюваність на туберкульоз, який називають хворобою бідних. Сьогодні на 100 тис. населення зафіксовано 54 хворих. Значна частина з них працездатного віку. Основні причини хвороби загальновідомі: неповноцінне харчування та неспроможність придбати необхідні ліки. На сьогодні загальна заборгованість з допомоги сім'ям із неповнолітніми дітьми в області становить понад 14 млн. грн. Такі вражаючі факти та показники можна наводити ще, однак, вони лише доповнять картину зага/іь-ної злиденності нинішніх мешканців Прикарпаття.
Рівень безробіття упродовж останніх десяти років на Івано-Франківщині також не піддається жодному порівнянню з іншими регіонамидержави. Область якщо не лідируй за цими показниками, то принаймні завжди серед перших. Зрештою, це й не дивно. Основними найбільшими діючими підприємствами області дотепер залишаються Бурштинська теплова електростанція та хімічний концерн "Оріана". Практично всі підприємства, які переважно сконцентровані в Івано-Франківську, зараз простоюють, або ж в їхніх цехах працює не більше кількох сотень людей. Відповідним до цих реалій е соціальний рівень населення регіону. Вже упродовж кількох років ані обласне статистичне управління, ані соціологічні опитування не з'ясовують, яким же е споживчий кошик пересічного мешканця області. Очевидно, такі дані своєю похмурістю здатні були б приголомшити найсміливішу уяву. Однак відомий індекс інфляції споживчого ринку в області: упродовж минулого року ціни на Івано-ФранкІвщині зросли на 26,4% і продовжують зростати, зокрема, на продовольчі товари - 30,4%, на непродовольчі - 11,1%, на платні послуги - на 26,8%. Заробітна плата робітників та службовців, зайнятих в економіці області, зараз становить у середньому 183,80 грн. Водночас сума заборгованості із зарплати 2001р. становить 87 млн. грн. Вишу та нижню межу в розмірі заробітної плати в області встановити надзвичайно важко, адже на її розмір впливає цілий ряд як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Принаймні так заявляють фахівці-економісти. Очевидно, саме через ці причини статистичне управління називає лише середній розмір зарплати в області. Основну частину зарплати мешканці Прикарпаття витрачають: у містах 70-80% - на оплату комунальних послуг, решта суми - на харчування та побутові витрати; у селі практично всі зароблені гроші йдуть на оплату комунальних послуг. 9 з 10-ти опитаних на Івано-Франківщині підчас проведеного мікроопиту-вання заявили, що вважають себе бідними. Приблизно такі ждані наводяться в соціологічних дослідженнях, які проводить громадська організація "Суспільна амністія". Щоправда, ці дослідження виконуються лише на замовлення І для внутрішнього користування тих, хто оплачує проведення опитувань. Усі наведені показники особливо вражають на тлі затвердженого ВР прожиткового мінімуму, який становить для однієї особи на 2001р. в середньому 311 грн. на місяць. Водночас товарообіг на організованих ринках Прикарпаття упродовж 2000р. впав більш як на 13%, па неорганізованих - на 8%. Основна причина відома - зниження платоспроможності населення. Певна надія на покращення в галичан з'явилася за час діяльності уряду В.Ющенка. Принаймні, вдалося повністю ліквідувати заборгованість із виплати пенсії в області та підняти розмір зарплат.
Для того, щоб бодай якось покращити становище, в області також працює цілий ряд організацій, які намагаються передовсім допомогти інвалідам, людям літнього віку, самотнім, ветеранам Чорнобиля та ін. Це традиційні організації, починаючи від Червоного Хреста, соціальних служб допомоги при владних структурах аж до релігійних благодійних установ на зразок такої потужної організації, як "Карітас" при Українській греко-католицькій церкві. Громадські та релігійні благодійні організації здебільшого не афішують своєї діяльності. Хоча саме вони надають найбільш реальну допомогу соціально незахище-ним верствам населення і відповідно мають налагоджені постійні зв'язки з аналогічними структурами за кордоном, які сприяють їм на всіх рівнях, і передовсім матеріально. Натомість державні структури переважно виконують заздалегідь визначені програми допомоги, які, як правило, мають обмежене фінансування. З іншого боку, люди, які тут працюють, не завжди є тими, хто допомагає соціально не захищеним "за покликом душі". Більшість просто виконує свою роботу. Подекуди з'ясовують факти щодо зловживань у цій сфері. Наприклад, минулого року в Івано-Франківську було виявлено зловживання, вчинені представниками служби соціального захисту, яка мала б захищати права дітей-сиріт на квартирну власність. Натомість держслужбовцІ продали їхнє житло. Щоправда, здійснено це було працівниками ще минулого складу мерії. Однак прокуратура зацікавилася незаконним продажем квартир дітей-сиріт, які зараз навчаються в інтернатах. І такі факти зафіксовані на Івано-Франківщині не лише в обласному центрі.
Більшість мешканців міст на Івано-Франківщині мають присадибні ділянки або дачі, без яких зараз годі уявити собі Існування значної частини сімей. Вони також використовують кожну нагоду, щоб якими-небудь підробітками поповнити скромний сімейний бюджет. А для селян земля - основне джерело існування.
Депутатам ВР обраним від Прикарпаття, не довіряє близько 90% опитаних. Це підтверджують і незалежні соціологічні опитування. Окремі винятки в ставленні до депутатського корпусу лише підтверджують правило. Значно більшою е довіра до депутатів обласних, міських та сільських рад, які можуть продемонструвати виборцям виконання конкретних передвиборчих обіцянок. Натомість партії показують свою турботу про соціальний захист населення від випадку до випадку. Щоразу такі акції дарування продуктових наборів, комплектів футбольної форми, дитячих візочків, телевізора або ж комп'ютера для дитячого будинку супроводжуються скликанням представників усіх можливих мас-медіа. Отож, кожна така подія е, як правило, продуманим рекламним кроком. Якоїсь цілісної розробленої програми щодо підтримки, бодай, окремої категорії соціально незахище-них громадян зараз не спроможна представити жодна політична структура на Прикарпатті. Натомість спекуляцій, і дуже часто відверто цинічних, на цьому ґрунті аж ніяк не бракує.
Незважаючи на те, що на Івано-ФранківІцині офіційно зареєстровано майже 45 тис. безробітних, рівень прихованого безробіття фахівці вважають у кілька разів вищим. Як наслідок, практично немає жодної родини, в якій хтось би не працював за кордоном. На Галичині повторюється ситуація 20-30-х рр. 20ст., коли мешканці області масово виїжджали на заробітки. Основною причиною цього залишається неможливість заробити на прожиття та утримання сімей на території Прикарпаття. Відсутність великих підприємств, сформованої економічної структури не дає можливості залучити численну армію працездатного населення, значна частина з яких - фахівці висового рівня з різних виробничих спеціальностей. Тотальне зубожіння стало справжньою трагедією для Івано-Франківщини на початку третього тисячоліггя. Зростання рівня захворюваностей, злочинності, різке падіння народжуваності, розпад сімей, еміграція - все це реалії нинішніх днів, які представники опозиційних до влади партій на Івано-Франківщині все частіше називають національним геноцидом 21ст.

Іван Костюк,
кореспондент радіо "Свобода" в Прикарпатському регіоні, спеціально для УРВ, Івано-Франківськ