<< Назад  |  Інші новини>>

Київ
Львів
Івано-Франківська область
Сумська область
Волинська область
Донецька область
Дніпропетровська область
Полтавська область

 

Київ

Нещодавно створений Державний комітет з питань житлово-комунального господарства не прогнозує до кінця ц.р. підвищення на місцях тарифів на такі житлово-комунальні послуги як водо- і теплопостачання.

Про це повідомив заступник голови Держкомітету Орест Лотоцький. Прогноз не стосується тарифів на електроенергію і газ, оскільки це питання перебувє в компетенції Національної комісії регулювання електроенергетики. Водночас О.Лотоцький зазначив, що тарифи на водо- і теплопостачання переглядатимуть тільки в разі значного подорожчання енергоносіїв, які становлять левову частку в собівартості цих послуг.

 

Голова Державного комітету житлово-комунального господарства Григорій Семчук заявив, що понад 30% комунальних мереж України перебувають в аварійному стані, а кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту.

Якщо найближчим часом не провести реформування житлово-комунального господарства України, то воно буде доведено до повного краху. Останні 10 років у цей сфері не проводили комплексного реформування. Водночас населення заборгувало за комунальні послуги 7,5 млрд. грн., а борг комунальників за електроенергію і газ становить 40 млн. грн.
Як підкреслив Г.Семчук, у житлово-комунальному господарстві України зосереджено 25% основних фондів, тут працює понад 5% населення, а працівники галузі надають 90% усіх послуг. Найперше слід відпрацювати систему управління галуззю, виробити чіткий план дій, для чого будуть залучені усі відомчі структури, а також облдержадміністрації, органи місцевого самоврядування. На такі кроки націлюють указ Президента України щодо реформування галузі житлово-комунального господарства та відповідна урядова програма.

У Києві планують запровадити нову схему постачання населенню гарячої води та опалення.

За словами Київського міського голови Олександра Омельченка, кінцева мета запровадження нової схеми - підвищення відповідальності організацій, які надають житлово-комунальні послуги населенню. «Я переконаний у тому, що за все відповідальним має бути той, хто має відносини з кінцевим споживачем - киянином», - зазначив міський голова. Для цього, за дорученням мера, компанія «Київенерго» має створити власні структури у столичних районах при ЖЕКах та укласти без посередників угоди на постачання гарячої води і опалення житлових будинків, таким чином «взявши на себе відповідальність за надання цих послуг та їх оплату».
«Зараз ЖЕКи як посередники опинилися між молотом і наковальнею, - зауважив О.Омельченко. - Знизу вони збирають плату зі збіднілого населення, а згори існує «адміністративний ресурс», який зацікавлений «недогріти воду» і не контролювати кількість її споживання». Для реалізації нової схеми міська адміністрація планує провести акціонування державних комунальних підприємств «Київгаз», «Київводоканал» та «Київкомуненерго». «У міста має бути контрольний пакет акцій цих підприємств - до 51%, а акціонери наповнять 40-49%», - зазначив міський голова. Потім, за планом, ці підприємства стануть дочірніми у складі АЕК «Київенерго», яка координуватиме надання послуг. «Київенерго» купуватиме холодну воду і газ для її підігріву, і після цього продаватиме її як товар населенню.
Така схема роботи компанії вже визначена минулорічним розпорядженням міської адміністрації, але до цього часу воно не виконується.

Львів

Після перенесеної страшної авіатрагедії Львів залишається в центрі уваги усієї держави. Місто вже місяць перебуває під постійною загрозою залишитися повністю без води.

«Львівобленерго»може відключити підприємство «Львівводоканал» від електричних мереж через заборгованість за спожиту електроенергію. «Львівобленерго» розробило і запропонувало для «Львівводоканалу» графіки виходу підприємства на стовідсоткову реальну поточну проплату. Заборгованість «Львівводоканалу» за спожиту електроенергію станом на 1 липня п.р. становить 46 млн. 258 тис. 48 грн.
Як заявили у ВАТ «Львівобленерго», підприємство знімає з себе відповідальність за екологічні та інакші наслідки, які виникнуть у зв’язку із відключенням «Львівводоканалу» від електропостачання. Питання водопостачання у Львові стало політичним. Завдяки обіцянці забезпечити Львів протягом двох років цілодобовим водопостачанням виграв вибори новий мер - Любомир Буняк.

Основні проблеми: віддаленість Львова від основних джерел питної води, стара каналізаційна та водопровідна системи в центрі міста, велика заборгованість МКП “Львівводоканал” перед "Львівобленерго". Мешканці Львова та різні організації й підприємства мають великі борги перед комунальними підприємствами.

Аналізуючи події останніх місяців, можна спрогнозувати план дій міської влади.

1. Підраховано, що львів’яни щодня використовують удвічі більше води, ніж громадяни інших східноєвропейських міст. Експеримент у Сихівському масиві показав, що показник споживання води одним мешканцем, у квартирі якого немає квартирного лічильника, становив: у 1999 році - 390,1 куб. м; у 2000 році - 346 куб. м: у 2001 році - 293 куб. м води; а один мешканець, у квартирі якого встановлений лічильник, споживав: у 1999 році - 111 куб. м води; у 2000 році - 99,7 куб. м води; у 2001 році - 79,9 куб. м води. Тому акцент робиться на розширення зони облікування спожитої води.
2. Львівська влада таки намагатиметься взяти двадцятимільйонну позику у Світового банку для покращення водопостачання у місті. За словами директора департаменту з регіонального розвитку Світового банку Пола Мітчела, Світовий банк, зі свого боку, вже визначився і має намір докластися до покращення водопостачання Львова, надавши “Львівводоканалу” кредит на суму 24 млн. дол.
3. У Львові запроваджується нова система механізму розрахунків за тепло-, водопостачання та водовідведення. Здійснюється перехід на договірні стосунки між тепло- та водопостачальними організаціями та виконавцями цих послуг. Підприємства, які “виробляють товар” - МКП “Львівтеплоенерго”, “Львівводоканал” та “Залізничтеплоенерго” незабаром одержать статус “виробників послуг” і відповідатимуть лише за постачання свого “товару” до будинків. Натомість статус “надавача послуг” отримають власники будинків - ЖЕКи, кооперативи, кондомініуми, з якими підприємства-виробники підписуватимуть угоди, і які відтепер займатимуться збором коштів із мешканців за воду та тепло.

Стан де-факто.

1. Вода у Львові подається за графіком, як і раніше.
2. Теплої води нема. Люди гріють воду на кухнях, відповідно зростає кількість ошпарень окропом, особливо серед дітей.
3. Водопровідну воду очищують традиційними методами хлорування.
4. Серед населення стає популярною звичка набирати питну воду з різних джерел, розташованих у місті та поза містом. Особливо популярним є джерело біля гори Високий Замок.
5. В офісах львівських фірм, на відміну від Києва, дуже рідко можна зустріти установку для очистки води.
6. Більш заможні жителі встановлюють у своїх квартирах різні системи автономного нагріву води.
7. Практично кожний тиждень відбуваються аварії водопровідної системи з витіканнями води на вулиці та просіданням землі.

Івано-Франківська област

Ситуація з водопостачанням на Прикарпатті на межі кризи.

Це зумовлено тим, що мешканці Івано-Франківська мають мільйонні борги перед ВАТ “Прикарпаттяобленерго”. Енергопостачальна компанія припиняє подання електроенергії, знеструмлюються насосні станції. Місто по кілька годин, а то й по цілій добі перебуває без холодної води. В літній час гаряча вода до помешкань іванофранківців взагалі не поступає. Очищення води є також немалою проблемою для міст регіону. Ще свіжі в пам’яті спогади, коли місцева фірма “Барва” у надзвичайно короткий термін змушена була налагодити випуск спеціальної речовини для очищення води “Коагулянт”.
До цього часу її купували за значні кошти у дніпропетровських монополістів. Однак, коли вийшли з ладу фільтри на очисних системах Івано-Франківська і місто постало перед загрозою відсутності питної води, на “Барві” терміново виробили 40 т “Коагулянта”. Та це лише зайвий раз засвідчило, що очищення питної води на Прикарпатті перебуває під загрозою в результаті таких випадків.
Технічна недосконалість дамб також часто стає причиною забруднення водопровідної води. На це вже неодноразово звертала увагу обласна санепідемстанція. Місцеве керівництво, на жаль, заявляє про те, що не спроможне змінити ситуацію на краще, оскільки не має відповідних коштів.

Сумська область

Місто Суми забезпечують питною водою 6 водозаборів.

Вони піднімають воду з 62 артезіанських свердловин, найглибша з яких - 220 м. У місто подають в середньому 85-95 куб. м води на добу, перед святами об’єм збільшується до 110-120 куб. м. Фактично всі райони Сум повністю забезпечені холодною питною водою цілодобово. Лише один район - Курський іноді при технічній необхідності може бути переведений на подання води за графіком. З указаних об’ємів до споживачів доходить лише 60%, а 30-35% становлять втрати. Оскільки вода, використовувана в Сумах, є артезіанською, то очищення практично не потребує. Хлорування проводять лише періодично, в разі погіршення якісних характеристик (переважно навесні).
Однак сумська вода має одну особливість - вміст заліза в ній перевищує стандарти в 2-3 рази. „Міськводоканал” розробив програму, реалізація якої має вирішити цю проблему, але немає фінансування її з боку міськради. „Міськводоканал” же має сплачувати штрафи за недотримання стандартів. Впливає на якість води і значна зношеність системи водогону. Активність продажу питної негазованої води невисока.
Лише одна фірма пропонує питну воду в 5 і 10-літровій упаковці з доставкою. Водночас обсяги продажу мінеральних газованих вод стабільно зростають. Декілька фірм пропонують до продажу різноманітні фільтри, аж до найпрестижніших, західноєвропейського виробництва, але високі ціни на них не сприяють масовому продажу. Гарячу воду для міста виробляють „Котельня Північного промвузла” і ТОВ „Суми - ТЕКО”. Доставляє її до споживача ТОВ „Сумитеплосервіс”. Останні дві комерційні структури з’явилися після появи на Сумщині В.Щербаня. Міськвиконком має велику кількість скарг громадян на неналежну якість подання гарячої води ТОВ „Суми - ТЕКО” - це низька її температура і перебої з поданням.
Останніми роками влітку гаряча вода в місті, яку подають централізовано, практично відсутня.

Волинська област

Лише 40% помешкань у Волинській області обладнано водогоном, 25% - гарячим.

Як свідчить статистика, проблема водопостачання - одна з найактуальніших для волинян. Під час одного з останніх соціологічних опитувань агенції “Соціум-ХХ1” виявилося, що 31% мешканців обласного центру Луцька вважають однією з найголовніших проблему відключень гарячої води.
У зв’язку з цим місцева преса публікує пояснення керівництва міста. Міський голова Антон Кривицький та його заступники вважають, що включення гарячої води, принаймні до жовтня ц. р., нереальне у зв’язку з необхідністю погашення боргів. На сьогодні установи галузі взяли на озброєння тактику судових позовів щодо боржників: скажімо, підприємство “Луцькводоканал” відкрило 13 позовів у Волинському господарському суді та 63 позовні заяви у Луцькому міському суді. Таким чином комунальники міста намагаються досягти бажаного балансу у фінансових розрахунках ще задовго до початку опалювального сезону. Оптимізму додає лише той факт, що луцька питна вода визнана однією з кращих серед обласних центрів України.

Донецька область

У малих шахтарських містах проблемами питної води ніхто не займався років 10-15.

Нині в 40 градусну спеку в цих містах йде справжня битва за воду. В міські райони та селища її завозять цистернами за графіком і в обмеженій кількості. Природно, що вирішення цього питання - пріоритетне в діяльності місцевої влади.
Валентин Чепурний, мер Сніжного, підійшов до вирішення цієї проблеми не традиційним шляхом. Місто ввійшло в американську програму міського водопостачання. Її спеціалісти, вивчивши стан водної мережі міста, прийшли до висновку, що потрібно замінити всі 4 водонапірні насоси на менш потужні, але такі, що утворюють нормальний тиск води в мережі. Водоводи та насоси почали працювати 20-25 років тому і перебувають в аварійному стані. Вони розраховані на 60 тис. куб. м. води на добу при потребі міста сьогодні 23 тис. куб. м. води. Сесія міськради затвердила програму покращення водопостачання. Вона включає виділення декількох мільйонів грн. на заміну насосів водоводів, відключення ліній, які вже не потрібні. В.Чепурний вважає, що з виконанням цієї програми проблему з питною водою в місті буде вирішено. Сніжне розташоване в районі Грабовського водосховища і може брати будь-яку кількість води. Проблема лише з її постачанням та оплатою.
У планах міськради - передання водосховища до міської власності та можлива його реконструкція.

Дніпропетровська область

Дніпропетровськ не володіє належною кількістю рекреаційних зон, тому для місцевої влади першочергове завдання - реконструкція та налагодження наявних місць відпочинку та оздоровлення.

Заступник завідувача відділу комунальних послуг В.Свиридов: “Цього року чи не вперше проведено багато робіт на Монастирському острові (головне місце відпочинку для мешканців міста). Зокрема, вирішено питання зовнішнього освітлення, влаштовано постачання питної води, облаштовано місця для сміття тощо)”. В планах місцевої влади з покращення привабливості міста для туристів - проект неонового декоративного освітлення на 26 архітектурних об’єктах - будівлях та пам’ятниках, розташованих уздовж міського проспекту К.Маркса. Роботи заплановано завершити до Дня незалежності. Вартість проекту - 3 млн. грн. Представники міськвиконкому стверджують, що для реалізації проекту використовують не бюджетні кошти, а кошти підприємств міста.

Полтавська область

Як не парадоксально, але найбільше потерпають від проблем з питною водою міста й села, прилеглі до Дніпра. Особливо гострою є ситуація у Кременчуці та Комсомольську.

Останніми днями у воді, яку беруть з Дніпра, виявили значно завищений вміст марганцю. Тому, скажімо, жителі Кременчука не ризикують вживати її в їжу. Містом пересуваються цистерни з питною водою, і її можна купити за ціною 15 коп. за один літр. Надзвичайно активно купують різні мінеральні води та питну воду в пластикових пляшках.
Проблема ускладнюється тим, що озеро Північна прорізь, яке вважається резервним щодо забезпечення Кременчука питною водою, теж забруднене. За словами міського голови Кременчука Миколи Глухова, потрібно негайно переходити від системи відкритого водозабору до закритого. Однак, за підрахунками фахівців, це вимагає орієнтовно 150 млн. грн.
Для міста такі кошти відшукати проблематично. На сьогодні уряд виділив Кременчуку лише близько 2 млн. грн. для вирішення проблем з питною водою. Фактично всю цю сума буде використано на реагенти, необхідні для очищення дніпровської води, яку подають у квартири.