| |
Впливові
країни Заходу проводячи політику державного протекціонізму, нерідко
удаються до політичного тиску на конкурентів, насамперед на ринках
озброєнь і високотехнологічної продукції (літаки, устаткування для
АЕС і т.п.). Це обмежує маневр вітчизняних виробників. Уряд України
не має ефективних важелів впливу на ці процеси, а тому державні структури
не в змозі надати серйозну підтримку вітчизняним компаніям у боротьбі
за значні міжнародні контракти.
Використовуються
усе тонкіші форми протекціонізму, спрямовані на дискримінацію українських
експортерів, - задіюються різноманітні технічні, екологічні, санітарні
й інші стандарти, що ускладнюють процедуру сертифікації продукції,
вимоги до форм і методів збуту, технічного сервісу. Запускаются механізми
антидемпінгових розслідувань для зниження конкурентноздатності української
продукції (див. діаграму №4).
Зберігання
за Україною статусу країни з неринковою економікою обумовлює підвищення
антидемпінгової маржі з мінімального рівня в 10% до 125%, що робить
неможливим доступ на відповідні ринки принаймні років на п'ять. Для
недопущення українських товарів на "небажані" міжнародні ринки використовуються
й інші політичні важелі, у т.ч. дещо вільне трактування міжнародних
режимів експортного контролю, установлення додаткових умов для розвитку
відносин (із НАТО, ЄС), для одержання кредитів міжнародних фінансових
структур.
Неефективність
політики України в сфері міжнародної економічної інтеграції. Слабка
інтеграція в міжнародні економічні структури серйозно обмежує присутність
нашої країни на пріоритетних для неї ринках. Відсутність членства
в системі ВТО позбавляє Україну можливості використовувати міжнародні
механізми регулювання торгових режимів, у т.ч. у торгових суперечках.
Проти нас застосовуються особливі правила при визначенні рамкових
умов проведення антидемпінгових розслідувань.
Торгове
лаврування між західної Сцилою і східною Харибдою поки особливими
успіхами не відзначене. З одного боку, Україна стрімко втрачає традиційні
російські ринки, як, утім, і ринки СНД, тому що Росія не готова до
введення зони вільної торгівлі в рамках Співдружності. Продовжує діяти
система вилучень і тимчасових обмежень щодо важливих для України товари
(продовольство, текстиль, металопродукція).
З
іншого боку, не вдалося досягти помітних успіхів на шляху інтеграції
в ЄС. Угода про партнерство і співробітництво (червень 1994 року)
не полегшила доступ українського текстилю, металу й аграрної продукції
на європейські ринки. А в загальній стратегії ЄС щодо України (грудень
1999 року) навіть опосередковано не говориться про створення зони
вільної торгівлі.
Негативні
чинники розвитку зовнішньої торгівлі України обумовлені, насамперед,
низьким темпом економічних перетворень, що негативно позначається
на нашій участі в міжнародному поділі праці. У умовах жорсткої конкуренції
на світових ринках відставання України від головних держав збільшується;
більш сильні конкуренти поступово витісняють нашу країну в "сіру"
зону третього світу.
|
|
|
| |
|
|
