За останні роки істотно змінилися географічні координати зовнішньоторговельного курсу України. Цей процес мав у більшості своїй стихійний характер. Річки товарних потоків поступово спрямовано від пострадянських країн в інші регіони світу. Так, у порівнянні з 1992 роком, частка країн СНД в експорті товарів зменшилася майже вдвічі (див. діаграму №3). (Примітка: Діаграма 3 показує зміни в географічній структурі експорту в 1992-1999 роках).

У 1999 році головними імпортерами українських товарів (поза СНД) були Китай (6,3%), Туреччина (5,8%), Німеччина (4,8%) і Італія (4%). Протягом 1996-1999 років обсяги постачань українських товарів у ці країни поступово росли.

Різке падіння експорту - більш ніж удвічі - відбулося на російському (на $3,2 млрд.) і білоруському (на $377 млн.) ринках. Причому в торговому балансі з країнами колишнього СРСР на зменшення, тоді як з іншими державами збільшується позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Втім, не варто перебільшувати позитивний аспект цього процесу - зменшення негативного сальдо торгівлі товарами було досягнуто завдяки скороченню імпорту, а не збільшенню експорту. Так що особливих причин для оптимізму немає.

Дотого ж, як ми уже відзначали, значна частина валютного виторгу від продажу вітчизняних товарів на західних ринках витрачається на оплату російських енергоносіїв. Плюс до усього, російська частка імпортних постачань в Украину досягає майже 50%! Таким чином, зберігається критична залежність української економіки від внутрішніх процесів у сусідній державі. Таким чином, можна говорити про диверсифікацію імпортних джерел.

Протягом останніх чотирьох років сформувалася стабільна група головних торгових партнерів України, що споживають більш 50% її експорту - це Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Бєларусь і Польща. Лідерами залишаються Росія і Китай: обсяги імпорту українських товарів у 1999 році склали $2,4 млрд. і $730 млн. відповідно. Незначне (на $582 млн.) збільшення експорту в країни ЄС і в США лише частково компенсувало скорочення експорту в Росію (на $3,2 млрд.). Цікаво, що, незважаючи на бурхливі прояви політичної дружби Києва з Варшавою, намітилося явне скорочення присутності України на ринках Польщі (спад експорту за три роки на 16,9%) Таким чином, за роки незалежності відбулася значна географічна диверсификация українського експорту, і в цілому це чинник позитивний. Проте скорочення експорту в країни СНД (у першу чергу в Росію) не вдалося компенсувати нарощуванням експорту на нові ринки.