ТРОХИ, ТА НЕДЕШЕВО

У 2001 році кількість вітчизняних виставок зменшиться, але ті, що залишаться, далі зростатимуть і, на жаль, не дешевшатимуть. Так вважають оператори українського експобізнесу. А головне, кажуть вони, відбудеться остаточний розподіл на супровідні експозиції при численних форумах, конкурсах і конференціях та масштабні галузеві трейд-шоу. У цій, другій іпостасі.

Лідери поза статистикою
Свою допоміжну ілюстративну функцію українські виставки успадкували ще з радянського минулого. Майже 60років ця галузь розвивалася тут як безкоштовний додаток до єдиного народногосподарського комплексу, популяризатор "передових досягнень" і водночас стимул для передовиків. У офіційному "табелі про ранги" слідом за розподілом грошових премій, урядових нагород і статтями у пресі, особиста презентація на виставці визначалася як вища категорія суспільного визнання. Нині цей чинник існує у вигляді нескінченних українських національних конкурсів і всіляких першостей: "золотих фортун", "лідерів сторіччя", "людей року", "книг пошани" та ін.

Контури на карті
Минулого року український експобізнес являв собою трохи більше, ніж 80 компаній та організацій, 20 з яких працювали у столиці. Лише два десятки з них мають власне виставкове обладнання і близько десяти - свої виставкові зали. У Києві ж таки торік проведено 174 з 272 вітчизняних виставок, які одержали статуси національної або міжнародної. У кожному обласному центрі працює своє відділення Торгово-промислової палати України, на цій базі в основному і будується регіональна виставкова діяльність. Виняток становлять значні промислові центри, такі як Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ і Донецьк. Тут діють місцеві оператори експобізнесу - здебільшого приватні фірми. Не більше, ніж півтора десятка з них можуть претендувати на статус організатора загальнонаціональних заходів. Це такі відомі в Європі компанії як "ГалЭКСПО", "Экспоцентр-Одесса", "Слов'янський базар", "Экспо-Донбасс" та інші. Тематика заходів тут здебільшого відповідає економічному потенціалу того чи іншого регіону. А загалом в Україні переважають автомобільні та будівельні виставки. Далі, в порядку зменшення популярності: банки, комп'ютери, медицина, безпека, сільське господарство, продукти харчування і спиртні напої, розваги і відпочинок (у тому числі - туризм), товари споживчого діапазону і т. ін. Більше половини учасників виставок представляють середній і малий бізнес.

Лише цифри, ніякої романтики
Масштаби європейського виставкового бізнесу все ще недосяжні для українських організаторів. Бюджет у $ 15млрд і календарні плани на десятки тисяч заходів на рік залишаються для них поза межами реального. І хоча виставкові графіки європейських фірм не занадто відрізняються від планів найбільших українських операторів, проте порядок цифр тут зовсім інший. Як сказано у Доповіді Єврокомісії з виставкової статистики, розміри експозиційних площ у Європі минулого року зросли на 4,5 %, кількість компаній-учасниць у середньому збільшилася на 3,8 %. Проте зростання оборот/в галузі виявилося найнижчим за останні три роки - тільки на 1,9 %. І це при тому, що на 2000-й прийшлося десять найбільших трейд-шоу світового рівня, таких як РАСКЕХРО-2000, осіння СОМDЕХ, SЕМА і ІТЕ&МІNЕХРО.
Якщо середня європейська експозиція у 2000 році займала близько 232,13 тис. кв. м, складалася з 576 стендів розміром трохи більшим 40 кв. м і приймала понад 15 тис. відвідувачів-про-фесіоналів, то в Україні ці показники менші на порядок. Дотепер немає в нас і значного виставкового комплексу. Адже Національний виставковий центр, який нещодавно відзначив 60-у річницю, не був створений для сучасних комерційних виставок. Можливості столичного Палацу спорту в цьому плані так само вичерпані експозиціями у 7,5 тисяч кв. м. Столична держадміністрація розробляє проект створення виставкового комплексу навколо теперішнього Палацу спорту. Якщо ці плани здійсняться, через два роки запрацює перша черга нового ек-споцентру площею не менше 10 тисяч кв. м. А у перспективі він зросте до ЗО тисяч "квадратів". Міська інфраструктура цьому сприяє: поряд із Палацом -найбільші транспортні розв'язки, тут-таки розташовано декілька готелів. Українські бізнесмени давно вже не намагаються одержати конкретну вигоду від кожного метра виставкової площі. Це попри те, що середня вартість одного обладнаного квадратного метра на київських виставках нерідко сягає $200, що є цілком європейським рівнем. Середня експозиція на одного експонента - 20 кв. м. Таким чином, тільки за участь він сплачує від $2 тис. до $5 тис., не кажучи вже про інші витрати (рекламні матеріали, транспортування експонатів, підготовка персоналу). Які ж проблеми вирішують зараз на виставкових стендах? У більшості випадків учасники українських виставок мають перед собою просту мету - утвердити імідж своєї фірми, залишитися у полі зору партнерів і держави. Нових партнерів на виставці, як правило, ніхто не шукає.

Тенденція, однак...
Успішний розвиток деяких галузей виробництва - харчової, інформаційної, будівельної - зумовлює певне збільшення профільних виставок, а відтак, і кількості учасників. У більшості ж галузей промисловості і сільського господарства, що переживають не кращі часи, компанії або Втрачають інтерес до виставкових заходів або пробують власні сили за кордоном.
Аби утримати інтерес підприємців до своїх заходів, організатори виставок намагаються перетворити їх у своєрідну ту совку галузі. Програма додаткових заходів, скажімо, конкурсів, презентацій, конференцій, семінарів, круглих столів", організованих на до-дачу до галузевих експозицій, давно стала нормою, а часом навіть пере-вершує за інформативністю саму вис- тавку. Але навіть і в стабільних галу- зях економіки участь в експозиції стає рік у рік усе менш ефективною через відсутність у постійних учасників технічних та маркетингових новацій. У цілому столичні виставки, де збира- ється більше ста компаній-учасників і куди приходять десятки тисяч відвіду-вачів, сьогодні характеризуються дос-татньо високим рівнем організації. На відміну від регіональних заходів, де рівень цей лишається досить низьким: столичні організатори не поспішають переносити свій досвід проведення ви- ставок до інших міст.
Валерій Пекар (керівник виставкової фірми "ЄвроІндекс "):
"Основним нововведенням у нашій ро- боті я б назвав застосування Інтерне-ту Не можу сказати, що Інтернет привів нам багато закордонних клієнтів. Проте до нас постійно звер-таються за тією чи іншою інфор- мацією. Протягом місяця цього року наш сайт відвідало близько чотирьох тисяч осіб. З них понад 700 відправили нам запит про запрошення на виставку. За попередньою оцінкою, уже цього року /нтернет приніс нам не менше 10 тис. відвідувачів".
Володимир Овчарек (виконавчий директор Виставкової федерації України):
"Третій з'їзд ВФУ, що пройшов 2 лютого цього року показав: вітчизняний виставковий бізнес потребує розробки нових стандартів цієї діяльності, нової філософії. Наша організація торік увійшла до складу Спілки міжнародних ярмарків (СМЯ). Таким чином, значущість проведених тут виставок, рівень їхньої організації визнані на світовому рівні. Основна практична задача, що стоїть перед членами ВФУ, перед усіма організаторами виставок України, - удосконалення матеріальної основи цієї маркетингової сфери, підготовка нових професіоналів".

Свіжий приклад від "Карше"
У той час як преса, аналітики, упорядники і самі учасники виставок у різний спосіб обговорюють труднощі вітчизняного експобізнесу, у Києві, як і раніше успішно, хоча і без колишнього шику, пройшла четверта міжнародна виставка навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні-2001". Обрана організатором форма її проведення - фаховий конкурс на тлі демонстрації освітніх послуг - уже вкотре довела свої переваги. І не лише тому, що дух змагання привабливий сам по собі: надзадача такої акції - виявити орієнтири фахового розвитку, певну норму, на яку орієнтуватимуться всі - і майбутні студенти, і керівники вузів, і держава. Про широту спектра представ лених тем і напрямків, дозволяє суди ти і перелік семінарів, презентацій та "круглих столів". А крім того, успіху сприяли й численні конкурси, концерти, прес-конференції. У професійному конкурсі, влаштовано му під час проведення виставки, брали участь 98 навчальних закладів із 15міст України. Великою була і наукова про грама фестивалю, що показав: столич на освіта тримає марку, як і раніше.
Олександр Дутчак (Український центр міжнародної освіти):
"Цікаво, що на тлі наших горезвісних економічних проблем ця виставка рік у рік стабільно зростає. Думаю, це результат правильно обраної стра тегії організаторів акції. Два-три ро ки тому, коли ділова активність в Ук раїні була вищою, в експозиції "Сучас на освіта" переважали маркетингові тенденції. Багато учасників просто хотіли заявити про себе. Сьогодні ж вузи, що вижили й розвиваються, і державні і приватні, хочуть показа ти свої напрацювання, свої позиції в освітньому комплексі України. Якщо ви в цьому берете участь, значить, у вас усе гаразд".

Виставкові центри Києва:
Експоцентр України (НВЦ) - 9 павільйонів загальною площею 18,5 тис. кв. м
Палац спорту - 8000 кв. м, відкрита площа -500-700 кв. м
Український дім - 5 залів загальною площею 2,5 тис. кв. м
Павільйон АССО International - 2,5 тис. кв. м
Торгово-промислова палата України - 2 тис. кв. м
Виставковий центр "Зовнішекспобізнес" -2 тис. кв. м

© Авторське право "Панорама", 2001