ЛАВРУ ЗМУШЕНІ ПОКИНУТИ ЧЕНЦІ…
На початку 1929 року в Києві був проведений кримінальний процес над ченцем Лаври Євладієм Чехуном, якому інкримінували убивство. З самого початку він набув суто політичного спрямування і став пропагандистською акцією влади перед остаточним закриттям Києво-Печерської Лаври. І справді, того ж року релігійне життя на її території було припинене й ченців виселили. 1931 року в Музейному містечку запровадили сектор масово-комуністичного виховання. Та незважаючи на всі утиски і переслідування, напередодні Другої світової війни Заповідник був найбільшим науковим та культурно-просвітницьким центром. Його архітектурний ансамбль та унікальні колекції притягували мільйони відвідувачів. 19 вересня 1941 року фашистські окупанти увійшли в Київ. Музеї окупантів цікавили в першу чергу як об'єкти вивезення цінностей до Німеччини. Не уник цього й Києво-Печерський заповідник. Евакуація музейних цінностей перед окупацією в Лаврі та інших закладах культури проходила похапцем, чимало художніх та історичних цінностей - цінні тканини, літургійне шитво, колекція козацької зброї, вироби з коштовних металів, срібні ризи, Євангелія, архівні документи та інше - було залишено. В жовтні-грудні 1941 року німці вивезли всі цінні експонати з історичного музею, що з 1935 року розміщався на території Києво-Печерської Лаври. 3 листопада 1941 року було підірвано Успенський собор Києво-Печерської Лаври, а відповідь на те, хто знищив собор, і досі не знайдено. Внаслідок вибуху постраждали навколишні будови та підземні комунікації, значно погіршився стан і так нестабільних ґрунтів в районі Верхньої Лаври. У Великій Дзвіниці вигоріли всі дерев'яні конструкції, і зокрема гвинтові сходи. Пізніше у напівзруйнованій Трапезній церкві німці влаштували тир, розбиваючи кулями ще збережені мармурові прикраси іконостасу та кіотів. У церкві Спаса на Берестові було влаштовано приміщення для патрулів і стайню. Після визволення Києва в Лаврі працювала комісія, до якої крім науковців та чиновників увійшли також представники монастиря. Висновки її вражають… Було майже знищено 32 з 35 корпусів Верхньої Лаври (цілими лишилися тільки корпуси 6, 19, 72). У Нижній Лаврі постраждало 15 корпусів із 25. Повністю були зруйновані дренажна система, водопровід та каналізація. 13 листопада 1943 року, на восьмий день після визволення Києва, Заповідник відновив діяльність, а 30 травня 1944 року було прийнято постанову "Про поновлення діяльності державного історико-культурного заповідника "Києво-Печерська Лавра". З цього року почалися тривалі ремонтно-реставраційні роботи, розчистка та консервація руїн Успенського собору, відбудова дренажної системи. Незважаючи на хронічну нестачу коштів, будівельних матеріалів, техніки протягом 1947-1950 рр. було поновлено 13 корпусів. Під час розбирання руїн Великої Церкви з-під залишків будови були видобуті коштовні оклади ікон, головного Престолу та інші цінності (2 тисячі речей XIV-XVIII ст.). Головним завданням стали пошук і повернення вивезених з Лаври музейних предметів. Певну частину викраденого вдалося повернути, проте навіть на сьогодні знайдено далеко не всі експонати. У 1942 році на нижній території Лаври було відновлено чоловічий монастир, який продовжував існувати і в повоєнний час, проте тоді монастирям було "настійно рекомендовано" не приймати на послух молоді, заборонено вести власне будівництво… Взагалі, влада робила все можливе, аби скоротити кількість ченців, а 10 липня 1960 року Управління в справах будівництва і архітектури м. Києва розірвало угоду з монастирем. Того ж року Лавру покинув останній чернець…

ВІДРОДЖЕННЯ ЛАВРСЬКИХ СВЯТИНЬ
Протягом наступних років у Заповіднику провадилися великі реставраційні роботи підземного господарства, продовжувалась відбудова наземного архітектурного ансамблю. Зокрема, відремонтовано і підготовано для експонування Ближні печери. Здійснено геодезичну зйомку території та підземних об'єктів Заповідника. Започатковано систематичні гідрогеологічні спостереження на території. Розкопками В. Богусевича в лаврському Митрополичому саду було виявлено скловарну майстерню з виготовлення смальти, знайдено залишки давнього фортечного муру XII ст. Досліджувалися руїни Великої Церкви, храму Спаса на Берестові і території навколо нього. Світовою сенсацією стало відкриття у Спасі фрески "Чудесний лов риби" давньоруського часу. 1985 року на Соборній площі Лаври знайдено фундаменти Трапезної палати XII ст. Надзвичайно цікаві результати дали археологічні дослідження печер (1978-1980). Крім значної кількості цінного археологічного матеріалу, було відкрито невідомі досі ходи, виявлено цікаві написи XI-XVIII ст. Нині Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник - один із найбільших культурно-освітніх та науково-дослідних закладів України, створений на базі комплексу пам'яток природи, історії, археології, архітектури, культури на території, що має загальнодержавне національне значення. Його фондові колекції зараз нараховують понад 70 000 одиниць збереження. Щороку Заповідник відвідують близько мільйона туристів та паломників з усіх континентів та країн світу. 1988 року - в рік святкування 1000?ліття хрещення Русі - на території Дальніх печер було поновлено діяльність чоловічого монастиря: літургія у відродженій святині була відслужена 25 червня 1988 року. З 1992 в Лаврі знаходиться митрополія УПЦ. 

Враховуючи унікальність Лаврського архітектурного ансамблю, значення Заповідника в розвиткові вітчизняної та світової науки та культури, 14-та сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО по збереженню всесвітньої культурної і природньої спадщини у грудні 1990 р. внесла архітектурний ансамбль Києво-Печерської Лаври до Списку об'єктів всесвітньої спадщини. А на території Лаври відновлено ще одну святиню - відбудовано у всій його величній красі Успенський собор. 2001 року Лавра святкуватиме величний ювілей - їй виповнюється 950 років. Цього ж року відзначатиметься і 75-літній ювілей Заповідника, провадитиметься ряд наукових конференцій. Спливають роки і століття. Але благодатна свіча, запалена в тиші печери засновниками Лаври, відсвічує на схилах Дніпра куполами Києво-Печерської Лаври - осередка нашої духовної та культурної спадщини, пам'яті поколінь та минулих віків.

Протягом 1844-1845 років, в процесі реконструкції Печерської фортеці, Нижню Лавру була огороджено кам'яною стіною. Протягом 1904-1905 років біля митрополичих покоїв було побудовано Благовіщенську домову церкву. Нова Трапезна палата з церквою, збудована у 1893-1895 роках за проектом архітектора В. Ніколаєва, стала окрасою архітектурного ансамблю Лаври, а її розписи, виконані видатними художниками І. Їжакевичем, Г. Поповим та О. Лаковим, є вагомим внеском в українську художню культуру. Ще у 1763 році в Лаврі було створено об'єднану іконописну майстерню, при якій існувала централізована школа. В школі навчалися і пізніше викладали видатні українські митці, зокрема, І. Їжакевич, В. Сонін. Після пожежі 1718 року майже всі керівники монастиря докладали великих зусиль для поновлення монастирської книгозбірні. На території Лаври знаходилася з кінця XIX ст. ще одна бібліотека, заснована митрополитом Флавіаном. На початок XX ст. в Лаврі зберігався ряд надзвичайно цінних рукописів та стародруків.

У XX століття Києво-Печерська Лавра увійшла як надзвичайно багатий і впливовий монастир. Але починаючи з лютневої революції 1917 року, життя монастиря проходило у драматичних умовах частої зміни влади в Києві, розрухи періоду Громадянської війни. В січні 1918 року загони Червоної армії під керівництвом командуючого Південним фронтом М. Муравйова підійшли до Києва і з 15 по 25 січня вели масований обстріл Печерська, і, зокрема, Києво-Печерської Лаври, а пізніше почався обстріл Лаври і з боку Арсеналу. Пошкоджень зазнали більшість споруд монастиря, включаючи унікальні церкви. 24 січня 1918 року загони Муравйова почали наступ на Печерськ і за добу взяли Печерську фортецю. В Лаврі були розквартировані бійці Червоної Армії. В ніч з 25 на 26 січня 1918 року за двісті метрів від Економічної брами Києво-Печерської Лаври групою солдатів на чолі з командиром у матроській формі був вбитий митрополит Київський і Галицький Володимир. Більшовицький уряд повів справу на повне відібрання майна монастиря і на обмеження функцій його Духовного собору. 27 грудня 1922 року Духовний собор Лаври був офіційно ліквідований, а його матеріали передано до Головархіву. Тільки за період з 1919 по 1922 рік більшовики вилучили у Лаврі коштовностей на суму понад 164 657 крб. золотом. Єдиним засобом для збереження унікальних пам'яток було утворення державних музейних та пам'яткоохорон- них закладів. Невеликий, закритого типу музей існував і в Києво-Печерській Лаврі. 27 липня 1921 року лаврські бібліотеки були взяті під захист і передані у відання Всеукраїнської академії наук, що зупинило їхнє подальше розкрадання. 1923 року до Лаври було перевезено Музей Духовної академії, зібрання київських та деяких інших монастирів і створено "Музей культів та побуту". Протягом 1924-1925 років сюди ж перейшли ще збережені на той час цінності з Києво-Печерської Лаври. Музей розташувався в митрополичому домі Лаври. Уже в 1925 році Київський музей культів та побуту став одним із провідних музеїв і мав у своїх фондах 82 тисячі експонатів, датованих V-XX ст. 29 вересня 1926 року було прийнято постанову "Про визнання колишньої Києво-Печерської Лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її у Всеукраїнське музейне містечко". За цією постановою вся територія колишньої Києво-Печерської Лаври в межах її стін оголошувалась історико-культурним державним заповідником. Були виділені й кошти на наукові та ремонтно-реставраційні роботи. В цей час на території Лаври діяв цілий ряд музеїв різного спрямування.