Наступного, 2001-го, року ми відзначати-мемо 30-ліття відтоді, як, за підсумками 1971 р., на заключному концерті телефестивалю "Пісня року" "Червону руту" визнали найкращою піснею в СРСР. Саме тоді було спростовано міф про "вторинність", або "провінційність", української естради, позаяк "Червону руту" співала 1/6 частина світу. Це було щось нове, яскраве у пісенній культурі України. Адже пісня звучала доволі сучасно, на той час дехто вважав її досить авангардним явищем, хоча в ній дуже виразно відчувається традиційна мелодика народів Буковини. Фактично з цієї ліричної пісні слід розпочинати відлік історії української естради.

Ти признайся менi,
Звiдки в тебе тi чари?
Я без тебе всi днi
У полонi печалi.
Може, десь у лiсах
Ти чар-зiлля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала.

ПРИСПІВ:
Червону руту не шукай вечорами
Ти у мене єдина, тiльки ти, повiр!
Бо твоя врода - то є чистая вода,
То є бистрая вода з синiх гiр.

Бачу я тебе в снах
У дiбровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
I не треба нести
Менi квітку надії,
Бо давно уже ти
Увiйшла в мої мрiї.

До речі, в тому ж таки 71-му році на "Укртелефільмі" режисер Роман Алексєєв під такою самою назвою відзняв музичний фільм про кохання дівчини-горянки та донецького хлопця. В картині були задіяні тоді ще дуже молоді Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та Софія Ротару, у творчих долях яких "Червона рута" стала путівкою на велику сцену. А написав її молодий Володимир Івасюк, і нині пісня є візитною карткою України.

"Шлягер року" - якому виповнюється п'ять років, з цього року набув статус Міжнародного телевізійного фестивалю сучасної української пісні. Динаміка фестивалю направлена на пропаганду сучасної естрадної пісні.

Приємно, що напочатку, отримавши незалежність від Москви, наша естрада, змогла побороти в собі комплекс неповноцінності, піднятися на ноги і вже тепер зпробувати скласти конкуренцію, по деяким позиціям, тим же російським виконавцям.

Також дуже прижмно, що репертуар багатьох наших виконавців, не сильно відрізняється від репертуару вже згадуваних "москвичів", як по інструментальним аранжировкам так і по вокальному виконанню, що гонорари наших виконавців не поступаються гонорарам основної маси приїзжих гастролерів.

І особливо прияємно, що на концертах наших виконавців завжди багато молоді, яка знає, любить своїх кумирів.